он

част.

1) вказ. Указує на що-небудь віддалене. || Указує на якийсь факт, подію, явище і т. ін. || Указує на який-небудь предмет або особу. || Указує на суперечливу ситуацію або при протиставленні.

2) вказ. Уживається для висловлення наказу, спонукання, прохання і т. ін.

3) вказ. Уживається для висловлення перестороги, попередження, погрози.

4) вказ. Указує на послідовність дій, на зміну явищ, які ніби постають перед очима (може повторюватися перед кожним дальшим реченням або членом речення). || У сполуч. з часткою "і" вказує на появу кого-, чого-небудь (перев. сподіваного або бажаного).

5) вказ. Уживається перед тим словом, яке логічно вирізняється, підкреслюється. || У сполуч. із сл. дивись, дивіться, глянь, гляньте і т. ін. уживається, щоб привернути увагу співрозмовника.

6) вказ., у сполуч. із вказ. або відносним займ. і присл. місця або способу дії. Уживається для уточнення місця, способу дії, предмета, особи і т. ін. (іноді супроводжується жестом). || Уживається для уточнення якого-небудь факту, як підсумок до сказаного.

••

Он воно́ що — уживається для констатації якого-небудь факту, перев. супроводжуваної виявом подиву, іронії і т. ін.

7) підсил., у сполуч. із займ. який, яка, яке, які і присл. як, скільки. Уживається для підсилення кількісної або якісної характеристики кого-, чого-небудь.

8) підсил., у сполуч. з відносним займ. Уживається для підкреслення важливості, значущості кого-, чого-небудь.